ПРО НАШУ КОМПАНІЮ 

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "МІЖНАРОДНА ФАКТОРИНГОВА ГРУПА" код ЄДРПОУ 36965411 

Фінансова компанія, що входить до групи компаній, які реалізують інвестиційні проекти в сферах нерухомості, інформаційних технологій, на ринку фінансових та юридичних послуг. Одним з наших пріоритетних напрямків є супровід та розвиток інвестиційних проектів в області комерційної і житлової нерухомості, промисловості та інфраструктури, фінансові послуги, банкрутство, юридичний супровід.
Image alt
Image alt

НАШІ ПОСЛУГИ

     

 •Купівля проблемної заборгованості у Банку в інтересах клієнта; •Купівля у Банку проблемної заборгованості за власні кошти; •Управління проблемною заборгованістю Банку;

 •Посередництво між Банком та Позичальником в погашенні проблемної заборгованості; 

 •Купівля проблемних активів банків банкротів у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

 •Надання банківських та тендерних гарантій;

 •Розробка планів введення/виведення підприємств в/з процедур банкрутства;

 •Консультації боржників/кредиторів по процедурах банкрутства;  •Розробка планів купівлі активів підприємств через права вимоги до боржників банків та підприємств в процедурах банкрутства;

 •Повний юридичний супровід на всіх етапах роботи.

ВІДОМОСТІ ПРО ВЛАСНИКІВ ІСТОТНОЇ УЧАСТІ

 

        Чернявський Сергій Володимирович, частка у статутному капіталі 30 %.

     Сисоєв Сергій Олександрович, частка у статутному капіталі 30 %.

     Сисоєв Євген Олександрович, частка у статутному капіталі 40 %

ОСОБА УПОВНОВАЖЕННА ПРЕДСТАВЛЯТИ ТОВАРИСТВО

ЧЕРНЯВСЬКИЙ СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ - ДИРЕКТОР З 03.08.2016 РОКУ
ПОНЯТТЯ ПОСЛУГ ЯКІ НАДАЄ НАША КОМПАНІЯ:

Послуги з факторингу 

Факто́ринг — (від англ. Factoring — посередник) фінансова комісійна операція, при якій клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою:миттєвого отримання більшої частини платежу;гарантії повного погашення заборгованості;зниження витрат по веденню рахунків.Спочатку факторинг з'явився як операція торговельних посередників, а потім отримав форму кредитування. Відповідно до законодавства України факторинг відноситься до фінансових послуг, та здійснювати факторингові операції мають право банки, фінансові установи, приватні підприємці. 

 Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактор — це банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, що передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб).Клієнт — це сторона, що відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), за що отримує від Фактора грошові кошти. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. 

 Законодавство України, яке регулює данну послугу:  Глава 73 «Факторинг» Цивільного кодексу України;Стаття 350 Господарського кодексу України; Розпорядження № 352 06.02.2014 року «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг…» Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. 

 

Гарантії та поручительства

Гарантії та поручительства - це спосіб забезпечення ви-конання зобов'язань, що застосовуються між будь-якимисуб'єктами правовідносин.За договором поруки поручитель зобов'язується перед креди-тором іншої особи відповідати за виконання нею свого зо-бов'язання в повному обсязі або в певній частині. Порукою можебути забезпечена лише дійсна вимога. Договір поруки має бутиукладений у письмовій формі, недодержання цієї вимоги тягненедійсність договору поруки.У разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відпо-відають перед кредитором як солідарні боржники. Це означає, щокредитор може вимагати виконання договору як від боржника,так і від поручителя, якщо інше не передбачено договором пору-ки. Поручитель відповідає в тому самому обсязі, що й боржник.Тобто він відповідає за основний борг, сплату процентів та не-устойки, а також за відшкодування заподіяних збитків, якщо іншіумови не передбачені договором поруки.За боржника можуть одночасно поручитися кілька осіб-поручителів. У цьому разі такі поручителі між собою є солідар-ними боржниками перед кредитором.Поручитель, який виконав зобов'язання за боржника, набуваєвсіх прав кредитора за цим зобов'язанням. Це означає передусім,що поручитель як новий кредитор у зобов'язанні зберігає правовимоги до боржника (регресні вимоги). Якщо кілька поручителіввиконали зобов'язання перед кредитором, то кожен з них маєправо зворотної вимоги до боржника в розмірі виплаченої цимпоручителем суми.На практиці гарантію часто ототожнюють з порукою. Цепов'язано з тим, що норми чинного Цивільного кодексу Украї-ни не дають визначення поняття гарантії, в них говоритьсялише про те, що правила статей про поруку поширюються нагарантії, що видаються одними організаціями для забезпеченняпогашення заборгованості інших, якщо інше не встановленозаконодавством.Відмінності гарантії від поруки полягають у такому:На відміну від поруки гарантія може бути односторонньоюцивільно-правовою угодою, заснованою на волевиявленні однієїособи — гаранта.Гарант несе субсидіарну (додаткову) відповідальність, тоб-то він повністю виконує зобов'язання, але лише за умови відсут-ності в основного боржника коштів, необхідних для належноговиконання зобов'язання. Поручитель, якщо іншого не встановле-но договором поруки, у разі невиконання зобов'язання боржни-ком відповідає разом з ним перед кредитором солідарне.Оформлення гарантії договором не є обов'язковим, тоді якдля поруки закон цього вимагає. Якби гарантія ґрунтувалася ли-ше на договорі і при цьому закон поширював на неї правила по-руки, то в ній як у самостійному виді забезпечення зобов'язань небуло б потреби. Тому, характеризуючи гарантію, законодавецьакцентує увагу на тому, що вона видається, а не укладається в до-говірному порядку.Якщо поручитель відповідає в тих самих межах, що й бо-ржник, то гарант у договорі може обмежити свою відповідаль-ність частиною зобов'язань боржника. Тобто передбачене га-рантією зобов'язання обмежується сплатою суми, на якувидано гарантію.Отже, під гарантією слід розуміти зобов'язання гаранта, щовидається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарантзобов'язується сплатити кредиторові принципала відповідно доумов гарантійного зобов'язання певну грошову суму. Виплачую-чи кредиторові принципала відповідну грошову суму, зазначенуу гарантії, гарант має право зажадати від принципала в порядкурегресу відшкодування сплачених за гарантією сум, якщо інше непередбачено договором гаранта з принципалом.У ролі гаранта та поручителя може бути банк. У цьому разіговорять про банківську гарантію або поруку. Видаючи гарантію(поруку), банки повинні переконатися у кредитоспроможностіклієнта, оскільки видача гарантій (поруки), по суті, має кредит-ний характер. Фактично банки беруть на себе зобов'язання принесплаті клієнтом у строк належних платежів здійснити їх за ра-хунок власних ресурсів. Якщо кредитоспроможність клієнта бан-ку невідома або викликає сумнів, то банківська гарантія видаєть-ся під відповідне забезпечення, тобто супроводжується відповід-ною заставою майна. Зауважимо, що розмір гарантій, що їх надаєкомерційний банк, регулюється у відповідний спосіб Національ-ним банком України.Види гарантій:безвідклична гарантія — гарантія, умови якої не можуть бу-ти змінені і вона не може бути припинена банком-гарантом згід-но із заявою принципала без згоди та погодження з бенефіціаром;безумовна гарантія — гарантія, за якою банк-гарант у разіпорушення принципалом свого зобов'язання, забезпеченого га-рантією, сплачує кошти бенефіціару за першою його вимогою безподання будь-яких інших документів або виконання будь-якихінших умов;відклична гарантія — гарантія, умови якої можуть бути вбудь-який час змінені і вона може бути відкликана банком-гарантом за заявою принципала без попереднього повідомленнябенефіціара;контргарантія — гарантія, яку надає банк-контргарант накористь банку-гаранта або іншого банку-контргаранта.Банківські гарантії (поруки) можуть бути спрямовані на вико-нання клієнтом своїх зобов'язань за торговельними та фінансо-вими угодами: тендерна гарантія; гарантія виконання контракту;гарантія надання кредиту і виставлення акредитива: гарантія пла-тежу; акцептування й звалювання векселів тощо. Зазначені гара-нтії (поручительства) можуть надаватись як у вигляді спеціаль-ного документа (гарантійного листа, укладення договору пору-ки), так і шляхом напису на векселі (акцепт, аваль).Акцептування векселя полягає в тому, що банк акцептує ви-ставлений на нього клієнтом вексель за умови, що клієнт надастьбанку грошове покриття до настання строку платежу за векселем.У зовнішньоекономічних операціях акцептний кредит набуваєвигляду акцептно-рамбурсного кредиту. Він базується на поєд-нанні акцепту та відшкодування (рамбурсування) імпортеромкоштів банку-акцептанта. Як правило, акцептний кредит надаєть-ся банком експортера банку імпортера для забезпечення платежівімпортера за зовнішньоекономічним контрактом. При акцептно-рамбурсному кредитуванні використовуються акредитиви й пе-реказні векселі. Клієнт-покупець компенсує здійснені платежі тавитрати своєму банкові, а також сплачує проценти.При звалюванні банк бере на себе відповідальність за вико-нання зобов'язання будь-якою зобов'язаною за векселем осо-бою — акцептантом, векселедавцем, індосантом.Аваль нерідко називають «вексельним поручительством», оскільки аваль та поручительство мають багато спільного. Опла-чуючи вексель, аваліст набуває права регресної вимоги протиособи, за яку він надав аваль, а також проти усіх зобов'язаних завекселем осіб. Аваліст набуває права вимоги, аналогічного правурегресної вимоги у звичайному поручительстві. Кількість авалейна векселі, як і кількість поручителів за договором, не обмежується. Водночас існують суттєві відмінності аваля від поручительства: поручительство може забезпечувати лише дійсну вимогу,а аваль не втрачає своєї сили у разі недійсності зобов'язання, заяке він був наданий. Договір поруки може передбачати окреміумови, при дотриманні яких настає відповідальність поручителя,тоді як зобов'язання аваліста є аналогічним зобов'язанню вексе-ледавця (платника), тобто безумовним. Дія гарантії або поруки закінчується із закінченням забезпече-ного ними зобов'язання, зокрема у разі виконання зобов'язання позичальником. Гарантія чи порука припиняється також, якщо кредитор протягом трьох місяців з дня настання строку зо-бов'язання не подав позову до гаранта (поручителя). Якщо строквиконання зобов'язання не зазначений або визначений моментомвимоги, то за відсутності іншої угоди відповідальність гаранта(поручителя) припиняється після закінчення одного року з дняукладення договору гарантії (поруки).   


Фанансовий лізинг

 

Фіна́нсовий лі́зинг — договір лізингу, внаслідок укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 75 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 75 % вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю. Фінансовий лізинг (оренда) передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю. Фінансовий лізинг (оренда) є різновидом фінансового кредиту. Витрати орендодавця на купівлю об'єктів фінансового лізингу (оренда) не включаються до складу валових витрат або до складу основних фондів такого орендодавця. Основні фонди, передані у фінансовий лізинг (оренда), включаються до складу основних фондів орендаря. 

Законодавство що регулює - Закон України «Про фінансовий лізинг».

 У перекладі "лізинг" означає – "оренда". У сучасному розумінні, це форма інвестування капіталу у вигляді довгострокової оренди технічних засобів, умови якої обумовлені лізинговою угодою. Різні форми лізингу відомі у світі ще з початку ХХ сторіччя. Однак широкого використання вони не знаходили, доки на початку 60-х років більшість промислово розвинутих країн не зазнала відчутного спаду попиту на виробниче обладнання й машини. У виробників машин виникли проблеми зі збутом виготовленої продукції, у банківській сфері – з розміщенням кредитів. Для урядів таких країн постала проблема інтенсифікації розвитку економіки через оновлення виробничих фондів. І треба віддати належне хисту виробників машин, фінансистів та урядовцям промислово розвинутих країн. Ними були створені сприятливі умови для лізингової діяльності. З початку 60-х років минулого століття темпи нарощування обсягів лізингових операцій почали неухильно збільшуватись і у 70-х роках прирости обсягів лізингових операцій у грошовому виразі сягали 20 відсотків щорічно. На початку 80-х років нараховувалось уже понад 700 лише міжнародних лізингових компаній, які працювали у 56 країнах. У 1992 році світовий обсяг лізингових інвестицій у машини та обладнання дорівнював 280 млрд. доларів США. У всіх розвинутих країнах державне регулювання було спрямоване на створення загальногосподарського клімату заохочення до оновлення основних фондів, на надання різнопланових пільг, у тому числі й податкових, фірмам, які впроваджували сучасні види обладнання через лізингові операції.  

 

Надання кредитів

Кредит— це позика у грошовій або натуральній формі, яка надається на умовах повернення із сплатою відсотків за користування однією юридичною чи фізичною особою іншій. Об’єктивна необхідність кредиту в умовах ринкової економіки зумовлюється закономірностями кругообігу основного і обігового ка­піталу в процесі розширеного відтворення. На одних ділянках гос­подарювання вивільняються тимчасово вільні грошові капітали, які виступають джерелами кредиту, а на інших — виникає тимчасова потреба у кредитах.В умовах ринку розрізняють такі види кредиту: банківський, ко­мерційний, іпотечний, податковий, споживчий (товарний), держав­ний і міжнародний. Кредит може надаватися у грошовій або нату­ральній формі.Банківський кредит—грошова позика, що надається банками та іншими кредитними установами функціонуючим підприємствам і підприємцям. Це найпоширеніша форма кредиту в період переходу до ринкової економіки.За призначенням і характером використання серед банківських кредитів виділяють: позики торговельно-промисловим підприємст­вам; позики під нерухомість; сільськогосподарські позики; конкуре­нтний кредит; кредит під цінні папери; кредит під вексельні зо­бов’язання; міжбанківський кредит; позики органам.Комерційний кредит— це кредит, який надається споживачу по­стачальником продукції у вигляді грошей або товарів з відстрочен­ням платежу. В останньому випадку оформляється вексель як за­ставне зобов’язання покупця. У ньому зазначається сума позичених коштів і плата за кредит, терміни платежу та інші умови, узгоджені сторонами.Іпотечний кредит — це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кредито­рами з іпотеки є іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки або поручи­телів, які надають під заставу об’єкти іпотеки на користь позичаль­ника. Як іпотеку при наданні кредиту доцільно використовувати житлові будинки, квартири, виробничі будівлі, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об’єктом за­стави за іншою угодою.Податковий кредит— це кредит, що надається фінансовим орга­нам на основі кредитної угоди, укладеної підприємством з податко­вою адміністрацією, за місцем реєстрації підприємства, для сплати податків на дохід (прибуток).Споживчий кредит— це кредит, що надається населенню у ви­гляді відстрочення платежу за товари довготермінового користу­вання, на закупівлю худоби, будівництво житла, садових будиноч­ків та інші види послуг.Державний кредит — це сукупність кредитних відносин між позичальником, в особі держави, та підприємцями і населенням як його кредиторами. Основними формами державного кредиту є державні ощадні сертифікати, казначейські зобов’язання, обліга­ції, займи та грошово-речові лотереї. Через ці форми держава мо­білізує грошові кошти юридичних і фізичних осіб на умовах повер­нення і оплачування та використовує їх на покриття державних витрат.Міжнародний (зовнішньоекономічний) кредит — це позики, що одержують держава, банки, підприємці тощо від іноземних креди­торів або надають іноземним позичальникам.У свою чергу, серед вищеназваних видів розрізняють окремі види кредитів залежно від їхнього характеру, цільового спрямування, об’єкта кредитування та інших ознак і критеріїв.